Балакучий шинок

Симфонічний метал українською

(воткну сюда, ибо больше некуда)

Наприкінці 30-х років минулого століття , навіть за польською окупацією, Львів активно розвивався. Однак 1939 року усе змінилося. У місто надовго прийшов терор.

Савєцькі окупанти, які увійшли у Львів вразили людей передовсім своїм зовнішнім виглядом. Це були здебільшого "монголи" чи "калмики", бідні, обдерті і ласі до чужого. „Визволителів”, як вони себе називали, мешканці описували як "нещасні, малі, косоокі, одягнуті у бурі шинелі, що нагадували швидше шмати до підлоги, аніж воєнні мундири.", пригадує свідок цих подій історик Ярослав Дашкевич.

З першого ж дня червонодупі розгорнули полювання за золотими або срібними годинниками на ланцюжках. Їх відбирали у власників не лише на вулицях, а навіть деколи вриваючись в оселі мешканців. Грабунки набули таких масштабів, що у Львові було запроваджено на два місяці військовий стан. За такі дії засудили 73 бійців та командирів червоної армії, 10 із яких - до розстрілу.

Але це не зупиняло "визволителів". Офіцерський склад вдавався до хитрощів. Довідавшись, що хтось має гарні меблі і поважний маєток, арештовували його, грабували, а потім випускали на волю, пояснивши, що то була помилка.

У другій половині січня 1940 року у Львові почався голод. У першу окупаційну зиму в меню багатьох родин переважала "смажена" на воді цибуля і картопляні пляцки, печені на блясі. На блясі також пекли коржі з борошна, замішаного на воді та солі. "Голод - найкращий кухар", - казали львів'яни.

Вже до 2 жовтня 1939р. у західній частині Україні перебувало 240 осіб партфункціонерів, а також цк комсомолу – 142. До 5 жовтня прибули ще одна тисяча комуністів та 500 комсомольців. Їх кількість постійно збільшувалася: станом на квітень 1940 р. у західних областях перебувало 16 тисяч комуністів, а в середині 1941 р. – 37 тисяч членів та кандидатів у члени вкп(б).

В листопаді розпочаласяся передислокація з московії працівників НКВД: 400 працівників НКВД (офіцерський керівний склад) за рахунок випускників училищ: Ленінградського – 60 осіб, Саратовського – 40, Смоленського – 50, Рязанського – 30, Горьківського – 53, Новочеркаського – 35, Воронезького – 40, а також 110 з інших закладів.

Звісно, що у новоприбулих гостро поставало квартирне питання. Проблема потребувала швидкого вирішення. Розпочалося вивільнення квартир за рахунок масових арештів і депортацій.

В період з 1939 до 1941 року депортацію провадили у декілька етапів. Арешти тривали безперервно і тюрми у Львові були переповнені.

За офіційними даними кількість заарештованих НКВД осіб в західній частині Україні в 1939 р. становила: 5 406 поляків, 2 779 українців, 1 439 євреїв; в 1940 р. – 15 518 поляків, 15 024 українців, 10 924 євреїв; в січні-травні 1941 р. ‑ 1 058 поляків, 5 360 українців, 797 євреїв. Отже всього в 1939—1941 рр. органами НКВД було заарештовано 21 982 поляки, 23 163 українці, 13 160 євреїв.

Кількість "вивільнених" квартир зростала у геометричній прогресії. Станом на 4 листопада 1939 року савєцька влада "знайшла" (саме це слово використане у звіті!) 1031 квартиру для передачі їх представникам партійно-господарського активу. 27 листопада нових господарів отримали 2649 помешкань. На 3 січня 1940р., "вивільнених"і "наданих" новим господарям квартир уже було уже 5407.

І це був лише початок, бо минуло лише 3,5 місяці з часу "визволення".

11.05.2021 оператори-розвідники 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Ярослава Хороброго в Холодному Яру вшанували пам’ять борців за українську незалежність, відродили військові традиції та започаткували нові.Урочисте шикування воїни Сил спеціальних операцій провели біля Гайдамацького ставу у Холодному Яру. Потім відбулася пам’ятна церемонія і виконання Державного гімну України.Як передає пресслужба Командування ССО, кожен військовослужбовець урочисто присягнув захищати Україну, майбутнє її народу. Слова клятви завершили гаслом князя Святослава Хроброго, що стало девізом українських ССО: “Іду на Ви!”.

Місце для церемонії – знакове для українців і особливо для борців за волю української держави. Холодний Яр бачив війну з ординцями, Гайдамаччину, борців за волю України початку 20-го століття, тут розташовувалися вояки УПА, які воювали проти радянських окупантів і нацистських загарбників. Саме у Холодному Яру у різні часи покоління українських воїнів освячували зброю і отримували благословення на боротьбу за свою державу

Якщо ви на 9 травня побачите "ветерана" ІІ Світової, якому менше за 93 роки, то це необов'язково ряжене брехло.

Бо згідно із п.5, ст 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", він може бути НКВДістом, який проводив каральні операції на заході Україні проти мирного населення, і воював проти ОУН УПА, знищуючи зародки української державності.

Отже, хто вважається "ветераном війни" за нашим діючим законом:

● учасники бойових дій в Західній Україні, Білорусі, Латвії та Литві – так звані борці з бандитизмом. Тобто ті, хто знищував антирадянське підпілля та партизанський рух (УПА, Чорний Кіт і БВА в Білорусі, Лісових Братів у Литві і т.д.);

● учасники придушення антирадянського повстання в Будапешті (1956 рік) - ті самі, які з танків розстрілювали житлові будинки;

● учасники бойових дій в Північній Кореї в 1950-1953 роках. Нагадаю, що тоді радянська армія (якої «там не було») воювала проти Миротворчого контингенту ООН;

● учасники бойових дій в Камбоджі 1970 року, у результаті яких до влади остаточно прийшли «червоні кхмери», які знищили ні багато ні мало – 2,75 мільйони осіб;

● учасники придушення повстання в Чехословаччині 1968 року та подальша окупація цієї країни.

Тобто, українське законодавство ставить в один ряд реальних учасників бойових дій ІІ Світової і фактичних військових злочинців.  Більше того - надає їм спеціальний статус, пільги і соціальні виплати.

Порушуючи усі норми гуманітарного права, кацапо-терористичні війська здійснили обстріл м. Красногорівка

За фактом терористичного акту, який вчинили російськими окупаційні війська 4 травня, обстрілявши центральну лікарню м.Красногорівка, Українська сторона СЦКК зібрала відповідну доказову базу та направила ноту на адресу керівника СММ ОБСЄ.

Головна зброя сокола на полюванні – зір. Цей птах здатний побачити здобич з висоти 1,5 км. А вона його – ні. Його гострий зір та мозок – досконала машина для розрахунків траєкторії руху. Це дозволяє схопити здобич з першого разу.

Таку перевагу Фонд «Повернись живим» почав створювати для українських артилеристів ще в 2015р. Такою машиною став планшет із програмою «Броня».

 «Броню» часто називають балістичним калькулятором. Ця програма встановлюється на планшети та передається на фронт. Також йде навчання армійців користуватися нею. «Броня» спрощує управління вогнем. Електронна карта допомагає орієнтуватися на місцевості, а розрахунки дозволяють стріляти до 12 кілометрів. За допомогою цього калькулятора можна наводити гранатомети, міномети, танки та БМП. Точність влучання – 10 метрів. І все це – з закритих позицій.

Завдяки «Броні» наш артилерист бачить ціль, а вона його – ні. Українські боги війни бачать ворога наскрізь.

Минулого року українці та небайдужі вклали у влучні постріли нашої арти 569 тисяч 205 гривень, чим допомогли зменьшити кількість живої сили ворога. Завдяки їм фонд відвіз на фронт 118 планшетів із програмою «Броня». Художник навіть розробив для фонду шеврон, що символізує цю допомогу.

Сокіл не робить зайвих рухів. Він робить точні розрахунки. Це відточена техніка, і вона працює.

Ровно семь лет назад, 2 мая 2014 года, в Одесе, в ходе спровоцированной российскими спецслужбами попытки силового захвата власти - произошел  пожар, в котором сгорело 42 пророссийских сепаратиста и еще 125 получили ожоги. Эта трагедия была для Одессы меньшим злом - чем то, которое для этого города готовила Россия…

Но обо всем по порядку: после захвата Крыма, Путин в апреле 2014 года, дал команду на вторжение диверсионных групп ГРУ/ФСБ в пограничные луганскую, донецкую и харьковскую области с целью провозглашения там марионеточных «народных» республик - для создания плацдарма, с которого планировалось расширение в дальнейшей российской агрессии вглубь Украины. Но закрепиться, используя эффект неожиданности, отсутствие боеспособных частей ВСУ и даже добробатов - созданные в России незаконные (террористические) военизированные формирования, сумели только в части донецкой и луганской областей.

В Харькове попытка силового захвата власти потерпела неудачу, хотя свезенные из соседних российских областей титушки, пользуясь бездействием местной милиции, сумели захватить ОГА и объявить там ХНР. Однако  МВД  - не захотело отдавать хуйлу  город и перехватило инициативу послав в Харьков единственный на то время лояльный власти милицейский спецназ, Винницкий полк «Ягуар» - который взял штурмом ОГА, захватив в плен «руководство» ХНР и сотню самых активных сепаратистов, а после этого несколько дней добросовестно молотил дубинками идущих на штурмы ОГА, МВД и СБУ колорадов - пока засланные из московии гастролеры не сбежали за поребрик, а местные сепарские активисты укрылись в Л/ДНР.

Приблизительно в тоже время, в бывшем Днепропетровске, Беня Коломойский, увидев как на Донбассе пропадают активы Ахметова, и поняв что в мутной воде сейчас наловит рыбы -  обозвал Путина шизофреником, опустил в стойло местную кацапскую вату, не дав ватникам с российскими флагами и колорадскими лентами даже близко подойти к ОГА, МВД, СБУ чтобы попытаться объявить там очередную фейковую «народную» республику.

Однако московии был мал интересен дотационный депрессивно-криминальный Донбасс, который в Кремле изначально собирались использовать как трамплин для захвата соседних промышленных областей, а если повезет, то и всей Украины. Поэтому, для того чтобы облегчить российским незаконным вооруженным формированиям, продвижение с этого плацдарма к Днепру и Киеву - Путин дал команду своим спецслужбам открыть против Украины второй фронт захватив на юге крупнейший в бывшем Союзе портовый комплекс, который находится в агломерации Одесса-Черноморск.

С этой целью в Одесу к началу мая, через Приднестровье, кураторы из ГРУ/ФСБ завезли достаточное количество агитаторов и боевиков, целью которых было: возбудить покусанных останкинским телевизором местных ватников и повести их на захват зданий органов власти с последующим объявлением марионеточной Одесской Народной Республики. После чего планировалось завести из того же Приднестровья, вооруженные отряды из числа переодетых российских «миротворцев» и других наемников, оружие и боеприпасы (со времен СССР, в Приднестровье сохранились огромные воинские склады). А дальше по отработанному в Л/ДНР сценарию: морские «гумконвои» из Крыма с замаскированными под отпускников российскими военными, с танками, артиллерией, РСЗО, ПВО и прочим тяжелым оружием. Для обеспечения этих «гумконвоев» к началу весны, Россия перебросила в Черное море из Балтийского и Северного морей - все большие десантные корабли, которые имелись на тот момент на плаву, в том числе: «Королев», «Саратов», «Ямал», «Калининград» и «Минск». Присутствие в Крыму весной 2014 года, такого количества десантных кораблей - можно объяснить только планами развития российской агрессии в Одессу.

Главной целью захвата Одессы было стремление России оставить Украину без крупных морских портов (Мариуполь в то время уже был захвачен российскими вооружёнными формированиями и освобожден только к 13 июня), что поставило бы Украину в тяжелейшее экономическое положение, а главное отвлекло бы значительные силы ВСУ от Донбасса, что дало бы возможность России расширять свою агрессию с донецкого плацдарма, дальше до линии реки Днепр. Кроме того, после десантирования российских вооруженных формирований, Одесса - должна была стать плацдармом для атаки на соседние Николаев и Херсон, а в перспективе Винницу и Житомир, чтобы отрезать Киев от западной границы взяв его в блокаду.

Но по данным российских разведок, в отличие от Л/ДНР, в Одессе проживает большое количество, проукраинского населения, которое могло оказать сопротивление захватам госучреждений формально необходимых для объявления марионеточной республики. Поэтому кураторами из ГРУ/ФСБ, было принято решение: сначала затерроризировать наиболее активную часть патриотически настроенных активистов украинцев - а уже после их деморализации захватывать ОГА, МВД и СБУ и объявлять ОНР. Для проведения акции устрашения, было принято решения жестокого разгона «Марша единства Украины» - который запланировали провести ультрас клубов Черноморец (Одесса) и Металлист (Харьков). Сформировав несколько ударных, колон, пророссийские боевики при полном попустительстве и даже под прикрытием одесской милиции, около 14-00, 2-го мая 2014 года, неожиданно нападают на колону участников марша единства, и применив огнестрельное (в том числе автоматическое) оружие - убивают шесть мирных демонстрантов, и ранят множество случайных прохожих. Однако российские организаторы этого побоища недооценили боевой дух украинских ультрас и представителей самообороны майдана, которые к тому времени уже имели значительный опыт уличных боев с вооруженными отрядами «Беркута» - поэтому даже безоружными сумели одержать победу над завезенными из ватного мира агрессивными алкашами. В результате пятичасовых уличных боев - ультрас и майдановцы обратили в бегство и частично пленили (передав продажной милиции) сепаратистов, и преследуя их вышли к Куликовому полю - где находился их палаточный городок и штаб. Остатки пророссийских боевиков - забаррикадировались внутри дома профсоюзов. После чего, принялись прямо в здании разливать бензин в бутылки и забрасывать сверху «коктейлями молотова» осадившую их самооборону и ультрас - в результате чего на одном из верхних этажей пролилось много бензина, что привело к возникновению пожара, в котором и погибли 42 сепаратиста, многие из которых имела паспорта России и Приднестровья.

Реагируя на попытку захвата власти, из Киева направили в Одессу нового губернатора, который: закрыл границу с Молдовой и разогнал скупленное спецслужбами России руководство областных и городских МВД, СБУ и прокуратуры - в результате чего пророссийские боевики остались без пополнения из Приднестровья и ментовской «крыши».

Таким образом после трагедии 2 мая, разжигаемое Россией сепаратистское движение в Одессе резко пошло на убыль. Потерпевшие поражение в уличных потасовках, местные колорадские активисты, которые ранее открыто собирались на улицах Одессы в банды штурмовиков и терроризировали проукраинское население города - теперь сами были деморализованы, присланное из-за поребрика руководство и местный актив сбежали через Приднестровье в Россию, большая часть оболваненных рядовых членов, очнулась от российской зомбо-пропаганды и потеряла интерес к русско-мировским акциям, а особо упоротое меньшинство затаились в глубоком подполье, не помышляя более о штурме ОГА, МВД, СБУ и провозглашении очередной придуманной в Кремле фейковой республики.

Анализ событий 2 мая 2014 года показывает: если бы тогда не удалось остановить сепаратистский шабаш в Одессе - сегодня Украине, пришлось бы воевать на два фронта, что повлекло бы за собой намного больше жертв среди невинных людей.

з.ы. Имхо, человек четко по полочкам разложил, для самых непонятливых.

Щорічна олімпіада - крємль подає на голування резолюцію щодо """заборони глоріфікації нацизму""", лише США та Україна голосують проти.Марно казати що на меті цей законопроєкт має лише демонізацію усіх заважаючих крємлю національних проєктів.

Україна була єдиною країною, крім США, яка проголосувала проти резолюції.Міністерство закордонних справ України пояснило це протидією поточній репресивній політиці Росії, її спробі взяти на себе всю

перемогу над нацистською Німеччиною та упущенню важливих елементів у резолюції, включаючи численні масові злочини, включаючи геноцид, депортацію та репресії вчинені радянським режимом Сталіна.

Текст проекту резолюції  замовчує той факт, що кінець Другої світової війни небув остаточною перемогою над тоталітарними ідеологіями, а одним із її результатів було, навпаки, поневолення окремих європейських народів та зміцнення комуністичної тоталітарний режим, відповідальний за багато масових злочинів, включаючи геноциди, депортації, репресії.

Крім того, нинішня Росія виправдовує підписання пакту Молотова-Ріббентропа, який розв’язав руки нацистському та комуністичному режимам для реалізації їх агресивних планів з Європи.У тексті резолюції також відсутній радянський масовий терор, який, крім національного та етнічного, відбувся за допомогою так званої класової та соціальної ознаки, що призвело до повного маркування "ворога народу" що здебільшого призвело до їх фізичного вимирання.

Російська Федерація продовжує вперто заперечувати визнання геноциду українського народу в

організації Голодомору 1932-1933 років та депортацію кримськотатарського народу 1944 року, а також інших народів.

У той же час Росія не тільки не засуджує злочини комуністичного режиму, але також широко

підживлює шовіністичні та ксенофобські настрої в російському суспільствіта героїзує образ Сталіна. Шкода, але цього року російська сторона пішла ще далі і спробувала перетворити документ Генеральної Асамблеї ООН на героїзацію комуністичного та радянського минулого, включаючи сталінський режим, додавши проекту позицію захищати свою символіку.

Нещодавнєрішення російського суду проти російського історика Юрія Дмитрієва, який відомий своїми дослідженнями сталінського великого терору, і зокрема трагедією в Сандармоху, де були розстріляні відомі представники українського відродження.

І не забувайте, що, хоча однією рукою Кремль вносить резолюцію проти героїзації нацизму однією рукою, він щедро підтримує радикальні рухи, які сповідують крайні ідеології як лівого, так і правого спектру.