Балакучий шинок

Цікавий лист гетьмана Петра Дорошенка до новообраного короля Речі Посполитої Михайла Корибута Вишневецького за 1669 рік

У ньому наш гетьман щиро вітає нащадка нашого давнього українського роду з обранням на королівство та сподівається, що той буде стояти на сторожі "РЕЛІГІЇ НАРОДУ РУСЬКОГО І ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО..." 

Бо тоді москалі ще руськими не були.

...призывали "стереть Украину с лица земли"

В Кирове РФ в минувшую субботу, 18.12.21 прошел пикет против эрефийско-украинской войны. В акции  участвовали шесть активистов. Они развернули плакаты, призывающие Кремль не начинать войну против Украины. Пикетчики держали над собой флаги Украины и РФ.

Участники антивоенной акции рассказали, что большинство прохожих не поддержало пикет, кто-то плюнул в сторону пикетирующих, другие крутили пальцем у виска и называли пикетчиков оскорбительными или бранными словами. Кировчане, в основном это были люди старшего поколения, призывали "стереть Украину с лица земли", а протестующим предлагали "не позориться".

https://www.svoboda.org/a/v-kirove-proshyol-soglasovannyy-piket-protiv-voyny-s-ukrainoy/31616412.html

Велика війна неминуча ?

СПИСОК НАЕМНИКОВ И ТЕРРОРИСТОВ ЧВК “ВАГНЕР” (4000 штук)

Сайт "Миротворец" опубликовал список 4000 свинособак.

https://myrotvorets.news/spysok-naemnykov-y-terrorystov-chvk-va/?fbclid=IwAR0YCehuyRH0MBKjVD2FGpN9-FjoTY3838nTMmDRkAv-D3arC8sKsYaXPTU

В Краматорську відкрили пам‘ятник Степану Чубенку, воротарю місцевої футбольної команди «Авангард», закатованого промосковськими терористами.

Влітку 2014-го Степан відмовився зняти з наплічника синьо-жовту стрічку в Донецьку. За це місцева донбасня та іхтамнєти з банди «Кєрчь» схопили 16-річного хлопця, довго били, а потім розстріляли.

Останнє фото, зроблене "апалченцами"

И ведь это один из лучших из них. Прям по Фриду. Они все восхищаются этим рассказом, а понять, что сами уже живут в бессмертном бараке и это уже про них - никак не могут. 

А начинаешь им объяснять, что с какого, собственно, хера вы собираетесь восток, или север, или юго-запад, или верх, или низ, или перпендикуляр совершенно другой, независимой, суверенной страны сохранять в каком-то своем едином пространстве - начинают рассказывать тебе про Генриха Белля и Власова. 

Ок, начинаешь спрашивать, кто же сейчас по их представлению Гитлер, за которого воевал предатель Власов против вашей Родины, где то второе зло, между которым и которым приходится выбирать? Вот где первое ебучее зло, я преотлично представляю. А где второе? Восток Украины? А, русофоб, не любите родину-уродину. 

Начинаешь им говорить, что можно было бы сохранить восток России в едином пространстве с Японией, или Кубань в одном пространстве с Украиной, чтобы не было как в Югославии - да как вы смеете. Как можно. 

Начинаешь им говорить, что не надо кивать в сторону Югославии, на всем постсоветском пространстве ваша страна устроила не меньшую бойню и организовала сопоставимое количество трупов, и войны не было только в вашей голове московского либерала - потому что её не было в вашей Москве, в вашем Жан-Жаке, она непосредственно вас только не коснулась с вашими песенками под Окуджаву как здорово что все мы здесь сегодня собрались, но, даст Бог, еще коснется, как коснулась Чечни, Грузии, Украины - сволочь, мразь, русофоб.

Начнешь им рассказывать, что даже ваши диссиденты говно, что у вас даже муж француженки, владелец «Мерседесов», путешественник по заграницам, миллионер и друг ив лоранов - «диссидент» только лишь потому, что ему на Таганке песенки петь не разрешали, когда ровно в то же самое время в тюрьме убивали Стуса и Марченко, а цвет украинской интеллигенции расстреляли в Сандармохе и их имена вы уже даже не слышали, что настоящими диссидентами были эстонцы, литовские лесные братья, украинские националисты - и их были тысячи и тысячи, но про это вы вообще даже не знаете - тут уж прям оскорбление чувств верующих, до пены изо рта. Ах, ну как же, наш Сахаров предлагал оттяпать кусок чужой страны, а проклятая КаПэЭсЭса на него ногами топала, ах, ах, ох, ох… Ах, война, что ж ты подлая, сделала, как здорово, что все мы здесь сегодня собрались. 

Причем Сахаров, да, действительно диссидент, и действительно уже почти самый лучший из них, а все равно - восток Украины, единое пространство. 

Начинаешь им рассказывать, что ваш Горбачев - он только для вас Царь-Боженька Освободитель, он только вам «дал свободу», потом что вы рабы, и сами её взять не способны, а для всех остальных по периметру он - Грузия и саперные лопатки 89, Украина и Чернобыль 86, Латвия и рижский ОМОН 91, Литва и телецентр 91, Эстония - то же самое. 

Начинаешь им рассказывать про самые натуральные карательные операции против сел крымских татар, вот все как в Беларуси в сорок первом в их Великой и Священной Отечественной, только прямо сейчас и прямо здесь - тут вообще шторка на глаза падает и между вами вырастает стена. 

А начнешь говорить про помощь украинской армии - тут уже в глазах хтонический ужас. 

Вот просто реально в самом прямом смысле этого слова - ужас. 

Тут Нобелевский лауреат премии мира с речью выступил. Как раз в тот самый момент, когда его страна собирается включить «восток другой страны в свое единое пространство». Вот прямо в эту минуту царь решает, что делать с танками у границы.

Казалось бы. В таких обстоятельствах твоя речь запомнится только как речь немецкого нобелевского лауреата премии мира в 1938 году, буде таковой существовал. 

Что сейчас может быть важнее. 

Так вот - Украина упоминается три раза - по сути два, потому что два из трёх в одном абзаце, Крым - ноль раз. 

Собственно, вот этот абзац: «Гибридные боевые действия, трагическая, безобразная и преступная история с Boeing МН-17 разрушили отношения России и Украины, и я не знаю, сумеют ли следующие поколения их восстановить… Тем более, в больных головах геополитиков война России и Украины перестала казаться невозможной».

Некие «гибридные боевые действия» и трагическая история с Boeing MH-17 разрушили отношения России и Украины. 

Вот если бы не Боинг, то, еще может быть, и ничего. 

В головах каких «геополитиков» война перестала казаться невозможной? 

Я вот знаю только одного. 

А кто второй? 

Ща про Власова начнут рассказывать - вот увидите. 

Не все так однозначно. 

У вас тоже воруют. 

Но Горбачев и Сахаров там дальше - через строчку. «Родина», «мы», «наши пленные» - мир опять вертится только и исключительно вокруг московского либерала внутри Садового кольца. 

«Я опять готов вытаскивать пленных»…

Как сказал Томас Венцлова - путинские солдаты не фашисты, они жертвы. 

И как добавил Леонид Гозман - путинские солдаты не виноваты. 

Да. 

И опять континентальное разделение, два совершенно не пересекающихся мира. В русской части ленты - розовые слюни счастья и ахи-охи, в украинской в этот раз - вообще уже ни одного упоминания. Вот, совсем. Просто плевать. 

Единственное, что я встретил, это один абзац у Yakovina Ivan: «Речь Муратова, которая очень многим нравится, на мой взгляд - полное говно. Путин у него памятник Сахарову открывает, а «Мемориал» закрывает не он, а плохая Генпрокурора. МН17 упал непонятно по чьей вине, нападения на Украину и аннексии Крыма не было вообще, (были какие-то «события на востоке Украины»)… Прочитав ее, я все никак не мог понять: чему люди так восхищаются в этой речи? 

А потом понял: нравится она почти исключительно друзьям и коллегам самого Муратова. Тем, кто его лично знает. 

Если бы мой друг получил Нобеля, я бы тоже обязательно его речь хвалил».

И вот это прям в точку. У русского либерала осталась теперь одна единственная задача. Сидит он на кухне, поет Окуджаву, но при этом все же видит, что его страна уже окончательно превращается в Рейх. Но сам противостоять этому не может. Ну потому что Власов и вот это всё. 

Но веру в свое диссидентство поддерживать же как-то надо. 

И вот с утра до вечера русский либерал занимается толь ко одним - доказывает другим русским либералам, что ах какие мы охуенные герои! Смелые! Статные! Красивые! Бесстрашные! Ах, какие мы речи говорим! Ах, как прекрасно! Ах, как мы шариками машем! Ах, как здорово, что все мы здесь сегодня собрались.

А все кто не согласен - сволочь и мразь русофобская. 

Бабченко

Conflict Armament Research - британська слідча організація, яка відслідковує постачання зброї,опублікували звіт про походження стрілецької зброї та боєприпасів, які використовуються у бойових діях на сході України. Це дослідження проводилося за підтримки Європейського Союзу та уряду Німеччини. Автори вказують, що робота над проектом тривала три роки.

1) Арсенал “збройних формувань”, який був відстежений або згаданий у звіті CAR, включає автомати та снайперські гвинтівки, гранатомети та ракетні установки, високоточні боєприпаси, міни, протитанкові керовані ракети (ПТУР), переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК), бронетранспортери, основні бойові танки та БПЛА. Це великий спектр озброєнь, який навряд чи можна було б накопичити у вигляді трофеїв, “захоплених ополченцями Донбасу” в боях проти регулярних Збройних сил України.

2) Заводи на території сучасної Російської Федерації виробили абсолютну більшість патронів і 41 з 43 одиниць стрілецької зброї, описаних у звіті. Значна частина захоплених одиниць озброєнь та техніки була зроблена після розпаду Радянського Союзу. З іншого боку, українські компетентні органи у своїх офіційних відповідях на розшукові запити з CAR щодо практично всієї описаної стрілецької зброї підтвердили, що ці одиниці не перебували на озброєнні Збройних сил України та не були зареєстровані як вкрадені, втрачені чи списані, не передавалися ні в які інші військові частини. У сукупності ці результати доводять, що вказана зброя не могла бути захоплена в бою в українських військ або “знайдена в шахтах Донбасу”.

3) Розслідувачі CAR також направили розшукові запити російським компетентним органам та на заводи, тим самим дали РФ можливість відповісти на обґрунтовані та політично нейтральні запити, і тим самим довести, що вона не є стороною збройного конфлікту на території України. Відповіді з російської сторони не надійшло. На наш погляд, відмова РФ від відповіді є черговим свідченням її безпосередньої участі у війні проти України, більш промовистою, ніж будь-яке звинувачення з політичних трибун.

4) У звіті наголошується на сильному переважанні автоматів і ручних кулеметів калібру 5,45 × 39 мм у порівнянні з більш застарілим калібром 7,62 × 39 мм. Це різко контрастує із результатами CAR в інших регіонах (89,47% зброї калібру 5,45 у війні в Україні у порівнянні з приблизно 5% у конфліктах в Азії та Африці). Дев’ять із 20 зразків зброї, зафіксованих в Україні, ніколи не потрапляли у поле зору CAR деінде. До них відносяться снайперська гвинтівка 9×39 мм ВСС “Гвинторіз” та великокаліберна снайперська гвинтівка АСВК 12,7×108 мм, виготовлена у 2013 році. CAR не виявили доказів співпадінь ланцюжків постачання з іншими конфліктами. На відміну від конфліктів в інших регіонах світу війна в Україні, схоже, не залежить від позарегіональних постачання. Практично вся ця стрілецька зброя була зроблена в Росії, тоді як гвинтівки ВСС та АСВК є армійськими зразками зброї, які стоять на озброєнні армії та сил спеціальних операцій РФ, вони не надходять на ринок цивільної зброї. І ВСС, і АСВК також було зафіксовано у матеріалах InformNapalm. Ці дані спростовують наративи російської пропаганди про “воєнторг” як джерело постачання для збройних формувань, що діють на Донбасі.

5) Практично всі одиниці зафіксованої стрілецької зброї мають однакові серійні номери на основних компонентах, що вказує на те, що компоненти є оригінальними та не були взяті з іншої зброї. Така комплектація говорить про те, що ланцюжок постачання зброї від виробничого підприємства або військового складу був дуже коротким. Таким чином, згадка журналіста New York Times про “торгівлю зброєю” у цьому конфлікті є недоречною. Два попередні встановлені факти разом переконливо свідчать про те, що стрілецька зброя постачалася безпосередньо з російських військових складів.

6)У звіті зафіксовано систематичне стирання основних розпізнавальних знаків на деяких зразках зброї, боєприпасів, транспортних засобів та БПЛА з явним наміром утруднити встановлення походження та відстежуваність, приховати докази точного місця передачі чи замаскувати країну виробника. Зокрема, були стерті маркування, наприклад, на двох третинах гранатометів РПО-А та на всіх одноразових гранатометах МРО-А, на ряді електронних компонентів БПЛА Орлан-10 та Елерон-СВ, були зішкрябані бортові номери з БМД (не полягає на озброєнні української армії), розпізнавальні маркування були стерті з протипіхотних мін МОН-50 і т.д. CAR зазначає, що підхід до видалення розпізнавальних знаків згодом змінювався у відповідь на більш пильну увагу. Послідовні зусилля щодо видалення серійних номерів та інших ідентифікаційних маркувань повністю узгоджуються з широко відомою російською інформаційною стратегією заперечення присутності на кшталт “их там нет”, що ще раз доводить гібридний характер війни, яку РФ веде проти України.

7)Хоча учасники російських збройних формувань в Україні та їхні постачальники стирали одні маркування, вони навмисно залишили недоторканими інші. Маркування, що залишилися, як от вторинні серійні номери або номери партій, дозволяли користувачам вести облік майна. Цей метод свідчить про те, що постачальники та кінцеві користувачі цієї зброї застосовують процеси обліку матеріально-технічних засобів відповідно до офіційної військової доктрини і, що вони діють у рамках більшої централізованої структури матеріально-технічного забезпечення. Контекст звіту CAR, а також дані та висновки InformNapalm та інших OSINT-груп з усією очевидністю демонструють, що це доктрина та структура матеріально-технічного забезпечення ЗС РФ.

8)Невеликий розділ у звіті присвячено мінам. Розслідувачі CAR описали п’ять моделей мін: МОН-50, ОЗМ-72, ПМН-2, ПОМ-2 та ТМ-62М. Усі вони вироблені у Росії; більшість із них було випущено поле розпаду СРСР. Чотири зразки зі списку є протипіхотними мінами , які заборонені Оттавською конвенцією (ратифікована Україною, але не ратифікована РФ). Україна перебуває у процесі утилізації своїх запасів протипіхотних мін. ЗСУ не використовують протипіхотні міни, на відміну від ЗС РФ.

9)У CAR зазначили, що озброєні формування експлуатують в Україні цілий парк військових БПЛА російського виробництва, документально зафіксувавши “Орлан-10”, “Елерон-3СВ”, “Гранат-2”, “Заставу”, а також БПЛА невідомої моделі, зовні схожий на “Орлан-10” У матеріалах InformNapalm зафіксовано чотири типи БПЛА, з описаних у звіті, та ще чотири додаткові типи. Ми також писали і про невідомий БПЛА. Крім використання в Україні, цей же загадковий тип БПЛА був збитий над Туреччиною, де, ймовірно, експлуатувався російськими військами, дислокованими в Сирії. CAR повідомляє, що російські сили використовували ці ж невідомі БПЛА над територією країн-членів ЄС, таких як Литва та Польща, запускаючи їх із території Білорусі. Військові відомства Литви, Туреччини та України не змогли ідентифікувати цей тип БПЛА, зазначивши, що це новітня та секретна розробка російського ВПК. У сукупності дані та висновки CAR, а також InformNapalm переконливо свідчать про те, що нове та дуже дороге російське обладнання для повітряної розвідки в Україні експлуатують не “ополченці” та “сепаратисти”, а професійні російські військові.

10)Розділ звіту, присвячений БПЛА, також торкнувся важливої проблеми використання іноземних (у тому числі й європейських) військових технологій і технологій подвійного призначення в описаних російських безпілотниках. Попри ембарго на постачання зброї, запроваджене щодо Росії у 2014 році всім цивілізованим світом, у виробництві цих БПЛА використовувалися компоненти, виготовлені у Великій Британії, Чехії, Франції, Німеччині, Іспанії та США. У звіті простежуються європейські та російські компанії, що беруть участь у ланцюжку постачання оптики, електроніки та двигунів від їх виробників у ЄС, до підсанкційних російських оборонних компаній через мережу російських та закордонних незалежних дистриб’юторів електроніки та компонентів. У звітах також порушено специфічну проблему непрозорих правил ліцензування компонентів подвійного призначення та низької ефективності ембарго щодо виробництва безпілотних літальних апаратів.

11)Дані CAR також свідчать про те, що російські збройні формування в Україні використали зброю, яку раніше захопили ЗС РФ у Грузії під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року. Йдеться про польські зенітні ракети GROM. Грузія закупила у Польщі 100 пускових установок ПЗРК та ракет цього типу. Велика кількість цих систем використовувався в бойових діях, і як мінімум 26 ракет залишилися в розпорядженні грузинської армії. Однак деякі з них були втрачені на полі бою, були захоплені російськими військами та згодом опинилися у зоні конфлікту в Україні. Відповіді компетентних органів Польщі, Грузії та України на розшукові запити CAR переконливо показують, що ці ПЗРК не могли потрапити туди з жодного іншого джерела, ніж ЗС РФ.

https://www.conflictarm.com/wp-content/uploads/2021/11/Weapons-of-the-war-in-Ukraine.pdf

Кацап Георгій Жуков і його воєнні злочини. Правда про маршала "Пабєды". Коротко.