Главная
>
Смешные картинки
>
Киевская Русь
Киевская Русь
Подписчиков: 1 Сообщений: 23 Рейтинг постов: 166.2
История Археология топор Киевская Русь
боевой топор Киевской Руси
В Украине был найден и продан на аукционе около 10000$ уникальный боевой топор Киевской Руси с инкрустацией серебром, с трезубцем... Очень красивая работа. Принадлежал очень знатному человеку 100%
історія України Моя Україна фэндомы длиннопост бухло Киевская Русь алкоголь История разная политота
Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…
Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.
Його часто, бо вважали цілющим:
“Аще много медь яжь, уцелеешь”.
Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:
1. Готуєш медову ситу
2. Запарюєш шишки хмелю
3. Заправляєш цю сировину за шишками
4. Лишаєш настоюватися на пару днів
5. Розливаєш у бочки6.
6. Таскаєш ці бочки у погріб.
Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:
"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."
Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.
Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів. У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.
Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.
Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.
Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.
Як приготувати Запорозьке пиво?
100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.
Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.
“На південних схилах лаврських горбів, добре освітлених та зігрітих сонцем, з давніх-давен існували виноградники. Лавра постачала церковне виноградне вино для всієї Русі, – пише Михайло Рибаков у книжці “Невідомі та моловідомі сторінки історії Києва”. – Особливо жваво велася торгівля вином і сушеним виноградом – “розинами” – з Москвою. Навіть у ХVІІ ст., прохаючи у царя Олексія Михайловича підтвердження на численні маєтки “с людишками”, ігумен “смиренно бил челом, осетрами копчеными днепровскими да бочкой вина красного собственных садов, да розинами сушеными на твою царскую утеху”.
В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.
З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло: Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало. Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням. Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм. Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався. Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку. Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку. Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою. Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.
Автор Роман Коржик.
Сало с №востями История славяне песочница монголы Россия рашка Україна русь разная политота Киевская Русь
КТО И ЗАЧЕМ ПРИДУМАЛ "РУССКИХ"
роисся путин политика песочница политоты Владимир История Киевская Русь пипенцы длиннотекст песочница
Сила в правде
Чем великие империи прошлого отличались от современных нам педерастических федераций нефтяных говнократов?Я вот думаю, что сила в правде. А её как-то всё меньше, меньше...
Во времена популярного нынче князя Владимира (весьма святого, кстати), когда кого-то присоединяли, то всегда знали зачем: новые земли -- новый ясак, чистая экономика, так сказать, ничего личного. Чистая правда.
Присоединял к Киеву святой князь каких-нибудь пипенцев примерно так. "Здравствуйте, дорогие пипенцы! Так как вы все дерьмо и собаки, мы сейчас вас немножко поубиваем. Не всех, конечно. Только самых дерзких, уважаемых и еще кого-нибудь, кто случайно впряжётся. Тебя, главный пипенец, так как ты самое большое дерьмо и собака, мы оставим, но убьем твоих братьев, изнасилуем на твоих глазах жену, а детей возьмем в Киев заложниками, чтобы ты случайно, от неожиданных перемен в жизни, не забыл точную сумму к следующей выплате. До свидания, собаки, и без обид. Ничего личного, мы просто строим государство и ясак ну ваще позарез нужен."
Тех, кто на это обижался, на всякий случай вешали на воротах, чтобы остальные смотрели и больше не обижались. Уходя сжигали на посошок пару деревень и оставляли полк наемников, чтобы уж точно с ясаком облома не вышло (все таки бюджет на следующий год сверстан и утвержден, а с курсом гривны и так чёрт те что).
Ели вдруг воеводы главного пипенца приезжали в Киев отдать ясак, но, опившись мёду на свадьбе, начинали кататься на санях мимо кремля и стреляли из луков, -- им профилактически отрубали головы и, сварив их, чтобы не испортились по пути домой, отправляли главному пипенцу вместе с ушами его старшего сына (ну напомнить, что сын растет, все в порядке, есть для чего жить и трудиться).
Выпьет вечерком святой князь мёду, подойдет к окошку, усмехнется в усы, да прошепчет сам себе: Просто мы сильнее всех. Потому что мы правы. Сила в правде. Когда русский человек чувствует правоту, он непобедим.
Отличный комментарий!