стих

Весь день непрестанно
Молотком неустанно
 Стучим мы, стучим,
Легко и умело
Ночное дело
 Вершим, вершим.

Вы, эльфы, спешите,
По вотру летите –
 Что вам до того,
Что земля, скрыв в глубинах
Алмазы, рубины,
 Была прежде всего.

Здесь блеск несравненных
Камней драгоценных,
 Здесь грезы цветут,
Здесь искры трепещут
И молнии блещут
 Ведь здесь их приют.

Алмазы куем мы,
Рубин создаем мы
 Искусством своим,
Дворцы вырастают
И к небу взлетают,
 Как мы хотим.

Мы снизу считаем
Дни, в пестрой их стае,
 Следим их лёт;
Миров паденье
И их цветенье
 Пред взором встает,

В глухих долинах,
В страшных глубинах,
 Здесь книга лежит,
Миров зарожденье,
Исчезновенье
 Их возвестит.

Лишь старцы седые
В глубины земные
 Кидают взгляд.
А мы здесь топазы
Находим, алмазы,
 Они горят.

Камней не хватает –
И старцы рыдают.
 От этих слез
Золотое море
В глубинном просторе
 Широко разлилось.

По залам богатым,
Подземным палатам,
 Идем мы толпой.
Нам стукнуть лишь стоит –
Ворота откроет
 Дворец нам любой.

Порой на лирах
О рожденье мира
 Мы все поем.
Взлетает пламя,
И мир над нами
 Горит огнем.

«Книга песен»

Маркс К и Энгельс Ф.Сочинения. Изд. 2-е. – Т. 40. – М.: Изд-во политической литературы, 1975. – С. – 418–419.

Мой тихий крик

Костянтин Симонов-убий його (якщо доріг тобі твій будинок): вірш

Якщо дорогий тобітвій будинок,

Де ти українцемвигодуваний був,

Під дерев'яноюстелею,

Де ти, в колисцігойдаючись, плив;

Якщо дороги вбудинку том

Тобі стіни, піч ікути,

Дідом, прадідом ібатьком

У ньому виходятьпідлоги;

Якщо милий тобібідний сад

З травневимцвітом, з дзижчанням бджіл

І під липою стороків тому

В землю вкопанийДідом стіл;

Якщо ти не хочеш,щоб підлога

У твоєму домі рашисттоптав,

Щоб він сів задідівський стіл

І дерева в садузламав…

Якщо мати тобідорога —

Тебе вигодувалагруди,

Де давно вженемає молока,

Тільки можнащокою пригорнути;

Якщо винестинемає сил,

Щоб рашист, донеї постоємо ставши,

По щокахзморшкуватим бив,

Коси на рукунамотавши;

Щоб ті ж руки її,

Що несли тебе вколиску,

Мили гаду йогобілизна

І стелили йомуліжко…

Якщо ти батька незабув,

Що качав тебе наруках,

Що хорошимсолдатом був

І зник у сибірськихснігах,

Що загинув за Дніпро,за Дунай,

За Вітчизни твоєїдолю;

Якщо ти не хочеш,щоб він

Перевертався втруні,

Щоб солдатськийпортрет в хрестах

Взяв рашист і напідлогу зірвав

І у матері наочах

На обличчя йомунаступав…

Якщо ти не хочешвіддати

Ту, з якою удвохходив,

Ту, що довгопоцілувати

Ти не смів— - такїї любив,—

Щоб рашисти їїживцем

Взяли силою,затиснувши в кутку,

І розіп'яли їївтрьох,

Оголену, напідлозі;

Щоб дісталосятрьом цим псам

У стогонах, вненависті, в крові

Все, що святоберег ти сам

Всією силоючоловічої любові…

Якщо ти рашистовіз рушницею

Не бажаєш навіквіддати

Будинок, де живти, дружину і матір,

Все, щобатьківщиною ми кличемо,—

Знай: ніхто її неврятує,

Якщо ти її неврятуєш;

Знай: ніхто йогоне вб'є,

Якщо ти його невб'єш.

І поки його невбив,

Ти мовчи про своюлюбов,

Край, де ріс ти,і будинок, де жив,

Своєю Батьківщиноюне клич.

Нехай рашиставбив твій брат,

Нехай рашиставбив сусід,—

Це брат і сусідтвій мстять,

А тобівиправдання немає.

За чужою спиноюне сидять,

З чужої гвинтівкине мстять.

Раз рашиста вбивтвій брат,—

Це він, а не тисолдат.

Так убий рашиста,щоб він,

А не ти на землілежав,

Не в твоєму доміщоб стогін,

А в його помертвих стояв.

Так хотів він,його вина,—

Нехай горить йогобудинок, а не твій,

І нехай не твоядружина,

А його нехай будевдовою.

Нехай виплачетьсяне твоя,

А його народиламати,

Не твоя, а йогосім'я

Даремно нехайбуде чекати.

Так убий же хочодного!

Так убий же йогоскоріше!

Скільки разівпобачиш його,

Стільки разівйого і вбий!

КонстантинСимонов — Убей его (Если дорог тебе твой дом): Стих. 

Как видите, всё оченьхорошо переводится и на украинский. Сейчас у нас идёт Отечественная война,Священная война. И пока что, вы, Граждани РФ, делаете всё, чтобы эти строки стали для насруководством к действию.