Котаны, я тут батхерта принес. Радиосвобода опросила россиян - как им стало жить после присоединения Крыма.
В общем, у меня пригорело от зашквара что произносят их рты.
п.с. Не разъебите монитор там)
Котаны, я тут батхерта принес. Радиосвобода опросила россиян - как им стало жить после присоединения Крыма.
В общем, у меня пригорело от зашквара что произносят их рты.
п.с. Не разъебите монитор там)
В отдаленном канадском городке Кансо на побережье Атлантического океана появится космодром, где будут запускать украинские ракеты «Циклон 4М».
Об этом сообщили в компании Maritime Launch Services, пишет СВС News.
«Базирующаяся в Галифаксе компания, которая является объединением трех американских фирм, надеется с 2022 года запускать в космос по восемь ракет ежегодно», - говорится в материале.
Кансо был выбран среди 14 других возможных локаций будущего космодрома по всей Северной Америке. «По словам директора Maritime Launch Services Джона Изела, суммарная смета постройки космодрома, запуска первой ракеты и рекламы будет на уровне 300 млн долл», - отмечает СВС.
При этом цена запуска одного ракетоносителя с грузом 3 тонны для клиентов составит около 60 млн долл. Украинские ракеты позволят запускать в космос спутники и другое необходимое оборудование.
Если компании удастся воплотить свои планы в жизнь, то она станет владельцем единственного коммерческого космодрома в Канаде. Сейчас Maritime Launch Services оформляет необходимые документы для начала строительства.
«Циклон 4М» является детищем «Южмаш» в Днепре. Ракета уже имеет на своем счету большое количество успешных запусков, в частности по программе «Морской старт» в Бразилии.
Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.
Хуст колись володів високим статусом – поселення було коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.
Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.
Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.
Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.
У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.
В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.
Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.
Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.
На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.
Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".
Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.
За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.
Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.
Реконструкція. Колона озброєних січовиків. Квітень 1939 р. Словаччина
еконструкція. Січовик на бойовій позиції з легким кулеметом VZ-26/30. Квітень 1939 р. Словаччина
учасники реконструкції з кінокамерою
Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст
Закарпатські діти у школі села Богдан (1937 рік). Фото з журналу Life
Федір Коріятович - один із братів Коріятовичів, онуків литовського князя Гедиміна, які після вигнання ординців із Правобережної України у XIV сторіччі князювали на Поділлі. Після конфлікту з литовським князем Вітовтом Федір емігрує на Закарпаття, розбудовує замок у Мукачеві і, за легендою, приводить з собою 40 тисяч українців із Поділля. Ця листівка є українським пропагандистським матеріалом весни 1939 року, вважають на форумі reibert.info:
Видання Карпатської України "Нова Свобода". 4 грудня 1938 року
Лютий 1939 року. Агітаційна бригада Українського національного об'єднання
Сурсы с полной инфой:
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2017/03/13/149615/
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/
Google Tr.:
«Šiandien atkūrimo diena valstybės nepriklausomybės Lietuvoje. Pasakojimas aš myliu pasakyti. Tai buvo prieš 15 metų. Aš į Vilnių atvyko, už viešbutyje mokama organizatorių konferencijoje. Tada jie visi išsiskyrė, ir man buvo palikta padaryti keletą straipsnių, susijusių su «Kyjivśki Vidomosti». Nuėjau į registratūroje ir paprašė tęsti išsinuomoti kambarį keletą dienų. Ji paklausė, kodėl aš lieku, kai visi dalyviai važiuoju namo. Aš paaiškino, kad aš yra žurnalistas ir nori surinkti medžiagą už interviu. Ji sakė, kad aš laukiau momento. Ji išėjo ir sako kalbėjosi su direktorius, kad jis pasakė, kad galiu gyventi taip, kaip reikia – nemokamai. Aš padėkojau ir pasakė, kad turiu pinigų tai leidimas nebūtinas. Į kurį ji atsakė: «Ponas direktorius sakė, kad mes negalime priimti pinigus su jumis, nes jūs rašyti apie mūsų tėvynę...» Mana lagaminas buvo saldainių «Svitoč» dėžutė, ir aš jį pateikė tai geri žmonės, kurie myli Lietuvą, beveik kaip įsakė Ivano Franko – iki jų kišenėje gylio. Ačiū, Lietuva!»