Раз, два, три.. / Балакучий шинок (Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война) :: Сало с №востями (ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом) :: разная политота :: суржик :: мова :: юмор (юмор в картинках) :: разное

Раз, два, три..

Написано під впливом цього шедевру

П'єса для театралів-постмодерністів.

Дійові особи:
ЗСУ, бандерівці, Кривавий Пастор.
Привид Мотороли - схожий на смердючого бомжа, замотанного  у дране простирадло.
Чорт - потойбічна сила, схильна до садизму.
Бурят Доржі Батомункуєв, чудом зціленніий після того, як Кобзон дав йому поцілувати свою чарівну перуку. Захисник "русського міра".
Москвіч Сирожа - захисник "русського міра".
Таргани та пацюки, степові ховрашки і пенсіонери. У п'єсі не з'являються.


Дія перша.

Десь у степах Дамбасу.
Зза обрiю наростає та шириться гуркіт і пилюка. І ось з куряви та диму, немов вісники бандерівського апокаліпсису, вигулькують здоровенні зенітки з блискучими гусеницями. Вони розмальовані тризубами і поцяцьковані візитками Яроша. На деяких з них висять розіп'яті москалі з низками снігурів на впалих грудях. Час від часу на тих зенітках відчиняються дверцята, звідки вилазять дебелі зенітчики, і пиздять москалів підручниками "україньська мова для лінгвоінвалідів". Москалі верещать дурними голосами.
Всім, хто це бачить, стає страшно.
Вся ця сталева навала прокочується степом, залишаючи по собі чад, шкірки від сала, побиті снарядні ящики - і зникає у напрямку Донецька.



Дія друга. Сєпорський блокпост поблизу Донєцька.

Сонечко, схоже на чиюсь здоровенну лису потилицю, поволі встає зза обрію.
На шматку бетону поблизу бліндажу стоїть рація та пиздить голосами з приємним масковським акцентом.
Бурят Доржі чистить кирзовій чобіт, палить сушений кізяк та чуха свою страшну попечену мармизу. З бліндажу рака вилазить  москвіч Сірожа і запопадливо кланяючись, намагається завести бесіду:
- Доржі, а пачєму ти здєсь за русскій мір ваюєшь? Ти же нерусскій?
 Батомункуєв легенько пиздить Сірожу чоботом, так що той пада на сраку.
 - Сколько тєбя учіть, пидарас масковскій! Ето в Масквє я нерусскій и чурка узкоглазая, а если надо в танкє горєть, или повоєвать гдє пошлют - то я сразу русскій на 146%!  Ану ізвіняйся, говори три раза "Бурятия - круто", щас только телефон достану..

Але щойно Сірожа стає в позу для ізвінєній перед Доржі та витяга з підсумку блискучу, відполіровану пляшку - як з страшним полум'ям та димом з-під землі вилазить привид Мотороли. Він схожий на опудало мавпи, яке десять днів шматувала зграя собак. Разом з його появою блокпост накриває дикий сморід - схожий на те, немов хтось набздів у переповненій маршрутці.

Моторола хтиво усміхається до захисників ДНР.
 - Братишки, а го на лифте кататься!

Сірожа з страшним вереском плига до бліндажу як жаба - і вже звідти обережно виглядає, блимаючи переляканними оченятами. Доржі тихо зойкнувши, кида у привид Мотороли чобіт. Чобіт пролітає наскрізь.

Доржі:
 - Та штоб тебя коростами побило, Моторило. Так напугал меня, шо я чуть не усрался у свою форму новую и дорогую.
Хулі тєбе под земльою не лєжиться?
Моторола, приглажуючи ріденьку борідку:
 - Мєня до вас отправило начальство. Сам Люципер, клятущий та рогатий, велєл мне пощитать вас тут - чтоб знать, на сколько мест греть воду и готовить сковородкі. Так: раз, два, три...

Але  не встиг Моторола дорахувати, як з-під землі поблизу нього вилазить страшенний та величезний чорт. В одній руці у чорта довжелезні вила, в другій - пом'ята газета "Труд". Між зубів стирчить люлька, що разом з вусами робить його схожим на Сталіна.

Чорт:
 - Тебе тільки за смертю посилати, бородата хвойда.
З цими словами він штрикає вилами Моторолу у сраку, та щєза у хмарах диму і кіптяви, звідки наостанок долинає:
 - Братишки, нє прощаемся...

У той же час стає чутно, як з західного боку лінії розмежування гудуть двигуни та лязкають гусениці ЗСУ. А сонце у небі повільно обертається навколо своєї осі так, що стає видно: це не сонце - а приємне, усміхнене та щокасте  обличчя Кривавого Пастора.

Масквіч Сірожа поволі виповзає з бліндажу, та тремтячим голосом, ледве чутним у наступаючому гуркоті, питає у Батомункуєва:
 - Доржі, скажи мнє чєсно - нам піздєц?
Замість Доржі з неба лунким, розкотистим баритоном відповідає Пастор:
 - Піздєц.
З цими його пророчими словами піздєц настає.

Завіса.


(Да, это больше формат острого перца. Но ОП - политика, в которой я зобанен. Поэтому звиняйте за теги - пианист играет, как может.)
К тому же тег Шинка всё равно почти умер :(
P.S. нецензурные выражения являются цитатами, и отсылкой к видеороликам, снятым  "защитниками русского мира".